Історико-етнографічний регіон на заході України, який охоплює гірські райони сучасної Львівської та Івано-Франківської областей між верхів’ями річок Сяну і Лімниці та Закарпатської області між річками Уж і Торець, а саме південно-західну частину Рожнятівського, майже весь Долинський район Івано-Франківської області, Сколівський, Турківський, південну частину Стрийського, Дрогобицького, Самбірського, більшу частину Старосамбірського районів Львівської області, північну частину Міжгірського, Великоберезнянського та Воловецького районів Закарпатської області. Сьогодні частина етнографічної Бойківщини входить до складу Польщі, Словаччини.
Територія – близько 8 тис. кв. км.
Походження назви Бойківщина пов’язують з найменуванням корінних жителів бойків, які часто вживали в мові слово “ бойє” в значенні “ так”.
Історично Бойківщина була :
Х – ХІV ст.в складі Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Від ХІV ст. - Молдавського князівства З початку ХVІ ст. - Османської імперії У 1772-1918 роках опинилася під владою Австро-Угорщини, У 1918-1940 роках – Румунії, У 1940 року приєднана до Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР). Влітку 1920 року відбулася спроба утворити самостійну державу - Бойківську Республіку. Селяни на чолі з Ф. Бекешем зайняли кілька сіл на Сколівщині, станцію Лавочне і проголосили власну республіку.
Через Бойківщину свого часу проходив головний торговий і військовий шлях з України в Угорщину та Західну Європу.
Бойки - нащадки східнослов’янських племен (тиверці, білі хорвати), які входили до складу Київської Русі. Самі бойки часто називають себе верховинцями. Бойки – своєрідна етнографічна група українців. Головним заняттям традиційно були землеробство і скотарство, лісові роботи, нафтові промисли, художні ремесла.
Культура і побут населення мають деякі особливості.
Одяг бойків відзначається біднішою гамою кольорів, ніж інших етнографічних груп – гуцулів чи лемків. Чоловіки носили кептар (верхній хутряний одяг без рукавів) або сердак (короткий теплий сукняний одяг), бриль (широкий капелюх), личаки (легке міцне шкіряне взуття ) і черес (широкий шкіряний пояс).
Найбільші населені пункти – Сколе (центр Бойківщини), Турка, Бориня, Волове, Самбір, Старий Самбір, Борислав, Дрогобич, Болехів, Долина, Калуш. Відомі курортні міста Трускавець і Моршин.
З Бойківщиною пов’язані імена видатних діячів української культури, письменників Івана Франка, Маркіяна Шашкевича, Якова Головацького, Івана Вагилевича, гетьмана України Петра Конашевича-Сагайдачного.
* Бойківщина ( - и, ж.), бойко ( ж. бойкиня), бойки, бойківський, по-бойківськи.
Обговорити на форумі?
