Нарештi! Здiйснилося! Уперше на Українi, а може i у свiтi, з'явився музичний фiльм, присвячений лемкiвськiй пiсеннiй культурi. На протязi 50 хвилин глядачi мають змогу не тiльки насолодитися лемкiвськими народними та сучасними пiснями, а й отримати ненав’язливу пiзнавальну iнформацiю про лемкiв, почути поезiю Богдана - Iгоря Антонича, Василя Когута, Бориса Демкiва та iнших.

Років сімнадцять тому розкидані по всьому світу лемки — представники найзахіднішої гілки українського народу — вперше зібралися на своє культурно-мистецьке свято, назване «Лемківською ватрою». Лідери комуністичної Польщі не наважились тоді заборонити його, але зміст заходів і виступів вони поставили під суворий контроль. Відтоді лемки щорічно

"Люди, цього року я на Шешори всіма правдами й неправдами поїду! Навіть хоч на день! Торік не вирвалася — досади було!.. Їдемо на Шешори! Ленд-арт і фолк — це ж... Це ж!!!" Такі захоплені вигуки можна виявити на форумах сайтів, призначених для любителів подорожувати. Незнайомі люди пропонують одне одному об’єднуватися для спільного просування "на Шешори".

Подільський отаман Яків Байда-Голюк, якого у 1926 р. доля закинула на Лемківщину, у листі до брата назвав Лемківщину "країною живої краси, країною живого раю та поезії". І ось я - через 75 р. після Якова Голюка - приїхав до цієї "країни живої краси" на ХХ-у - ювілейну - Лемківську ватру.