Після розвалу Австро-Угорської імперії Галичина потрапила під панування Польщі. З перших років польської окупації свідомо велась насильна полонізація українських земель. Одним з важливих районів, де тривалий час реалізувались плани асиміляції, була велика територія Бойківщини і це не могло не викликати спротиву української інтелігенції.

На початку листопада минулого року в Перечині проходила Міжнародна конференція, присвячена проблемам лемків. Історики, етнографи,краєзнавці з України,Польщі,Словаччини та Угорщини обговорювали різні питання історії, культури та менталітету цієї етнічної групи. Не обійшлося і без дискусій. Серед виступів, що викликали жваву дискусію був нижчепублікований виступ історика Дмитра Попа. У публікації збережено стиль автора.

Як відомо, Бог кожному народу дає свою місію в цьому світі. Один із самих древніх слов’янських народів центральної Європи — русини — зовсім не випадково збережені були Господом для дуже важливої місії в III тисячолітті. Тож, яку місію має виконати на початку III тисячоліття русинський народ і хто він — цей невідомий для багатьох (навіть «дипломованих» вчених) народ?

Українське Закарпаття, точніше Закарпатська область України, за останні два—три роки стало предметом уваги української та міжнародної політики більше, ніж будь-яка область держави, за винятком хіба Криму. З внутрішньо- та зовнішньополітичного погляду тут відіграли роль такі фактори...

Втрата державності або ж, в силу різних обставин, включення частини території одного етносу до державного утворення іншого та відповідна політика зневажливого ставлення до історії, культури, мови, мистецтва, етнічних особливостей, традиційного способу життя інкорпорованої нації призводить до її деформації або й глибинних змін її національної самосвідомості.