За інформацією «Національно етнічного порталу » - Lemky.com, 5-6 травня у м.Львові відбудеться Конгрес Світової Федерації українських лемківських об´єднань (СФУЛО).
Нинішнє самовідчуття українців діаспори, представників різних поколінь, нащадків чи учасників декількох еміграційних хвиль, важко зрозуміти без історичної ретроспективи. Від початків організованого громадського життя українців у Новому Світі (кінець минулого століття) ...
Основними господарськими заняттями лемків були землеробство і тваринництво, що забезпечували їх основними харчовими продуктами. Це – зернові (овес, ячмінь, жито), овочі (картопля, буряки, капуста, морква та ін.), бобові (біб, горох, квасоля). Овес, який звався «збіжжя», вважався лемківським хлібом.
Етнонім лемки тлумачився різними дослідниками по-різному: передбачали, що він походить від предка-засновника на ім’я Лемко, від особливостей лемківського говору, де досить часто вживається частка лем у значенні лише. Та головне те, що лемки, включаючи потужну лемківську діаспору...
Як відомо, український етнос являє собою досить однорідну спільноту. Про це свідчать, зокрема, його мовні особливості, антропологічний тип українців, територія розселення, звичаї, у тому числі і побутові, міфологія, способи господарювання тощо. Це дозволило багатьом дослідникам...
Всеукраїнська науково-практична конференція “Депортація українців Польщі – погляд через десятиліття” відбулась в актовій залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка 3 листопада 2006 року. Цього року минає 60-та річниця примусового виселення етнічних українців з території Польщі.
Так називають себе лемки, депортовані шістдесят років тому з території Польщі в Україну. Термін “ обмін населенням”, що є в міжнародному праві, для 483 тисяч українців шість десятиліть тому ідентифікувався з поняттям “трагедія”. Договір між урядом УРСР і промосковським Польським комітетом національного визволення від 9 вересня 1944 року...
Про голод в Україні почав заявляти на весь світ уряд УНР в екзилі вже восени 1921 року. Та на жаль, тоді західний світ ще не пройнявся трагедією українського селянства, страшний голод продовжував поширюватися півднем України. До Катеринославщини, Запоріжжя та Донеччини наприкінці 1921 року додається Миколаївщина та Одещина.